День украї́нської писе́мності та мови — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».
У День української писемності та мови за традицією:
покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю;
відзначають найкращих популяризаторів українського слова;
заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;
стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика — конкурс проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн із 20 країн світу.
Також існувала традиція 9 листопада, коли батьки відводили дітей в школу, а потім йшли до церкви: поставити свічку перед образом Нестора-літописця і помолитися, щоб він допоміг дитині в навчанні.
У День української писемності та мови, на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано з 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з'ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.

Мова — це історія народу.
В ній відбито все його життя:
Наший склад і звичаЇ, і побут З давнини й до нашого життя.
Довго ти пригнічувалась, мово,
— Промайнув тернистий довгий шлях,
Доки стала мовою народу,
Що звучить з любов»ю на вустах.
Мово моя рідна, материнська!
Ти співуча, ніжна і близька.
Хай же дух незгасний український
У житті нас завжди зігріва.
Процвітай же, мово калинова,
І тобі не в»янути в віках:
Мелодійна українська мова
— Чарівний, навік коштовний скарб!

Солов’ї розливаються ніжно
У зеленім веснянім гаю,
Син до матері каже:
— Ця пісня Дуже схожа на мову твою
Посміхається мати до сина:
— Пам’ятай, моє миле дитя,
Рідна мова завжди солов’їна,
Зігріває людей все життя!Наша мова живе й буде жити,
Бо вона, ніби подих весни
— Пам’ятай ти завжди про це, сину,
Рідне слово теплом огорни!